Вступ до аспірантури у 2023-му році: все що потрібно знати

Якщо вам цікаво займатися педагогічною діяльністю, або під час навчання вас захопили можливості проведення наукових експериментів та приєднання до наукової спільноти, то після отримання диплома магістра ваш шлях лежить до аспірантури. Можливо і те, що ви вже давно закінчили навчальний заклад, але раптом вирішити продовжити навчання та будувати наукову кар’єру. І ви маєте на це право, якщо у вас є диплом спеціаліста (диплом спеціаліста прирівнюється до диплома магістра).

Аспірантура — це форма підготовки науковців і науково-педагогічних робітників, яка займає 4 роки. За цей час аспірант займається дослідженнями, пише кілька наукових статей (для публікації у фахових журналах), готує дисертацію за результатами досліджень та прилюдно захищає її. Після цього він отримує диплом кандидата наук або доктора філософії.

Переваги отримання диплома доктора філософії:

• Просування по кар’єрних сходинках в науці.
• Збільшення шансів педагога на отримання вакантної посади у вищому закладі (університети зацікавлені в науковій роботі своїх працівників — це підвищує загальний рейтинг закладу).
• Підвищення свого наукового рейтингу та визнання серед колег.
• Можливість участі в міжнародних конференціях та свого внеску в науку.
• Підвищення заробітної плати (15% надбавка до посадового окладу).

Тож розповідаємо про те, як вступити до аспірантури та як до цього краще підготуватися.

План статті:

• Підготовка до вступу до аспірантури
• Підготовка документів для вступу
• Вибір установи та наукового керівника
• Вступні випробування та конкурсний відбір
• Презентація теми та дослідницьких пропозицій

Підготовка до вступу до аспірантури

Легше розпочати вступ до аспірантури при своєму виші, де ви отримали диплом, і за своєю спеціальністю. Але аспірантура є тільки у вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах, де є відповідна експериментальна база та кваліфіковані наукові кадри (доктори наук). Тож при вашому виші може не бути відповідної кафедри за фахом. В цьому випадку доведеться пройти додаткові випробування на конкурсній основі. Буде перевагою для перемоги в конкурсі наявність цікавих наукових публікацій, успішно проіндексованих в наукометричних базах ще під час навчання в магістратурі.

Для вступу в аспірантуру потрібно буде надати відповідні документи до приймальної комісії і скласти іспити.

Підготовка документів для вступу

Зі списком необхідних документів ви можете ознайомитися нижче:

• Заява на допуск до вступних випробувань.
• Заява на вступ до аспірантури.
• Копія диплома магістра.
• Копія паспорта (документа про громадянство) із завіреними вами сторінками (“Копія вірна, підпис, дата”).
• Завірена копія ідентифікаційного номера.
• Кольорові фотокартки 3×4 (4 шт.)
• Додаток до диплома з оцінками.
• Список опублікованих наукових праць (за наявності).
• Довідка з місця роботи (за наявності).
• Копія трудової книжки (за наявності).
• Копія військового квитка або приписного свідоцтва (для чоловіків).
• Особовий листок з обліку кадрів установленої форми.
• Письмова характеристика від наукового керівника.
• Автобіографія, в якій потрібно вказати такі дані: ПІБ, дата і місце народження, освіта, трудова/ наукова діяльність, професія, суспільна робота, відношення до військової служби та військове звання, наявність державних нагород, відомості про сімейний стан, адреса.
• Медична довідка про стан здоров’я за формою № 086-о.
• Згода на обробку персональних даних.

Вибір установи та наукового керівника

Особа має право вільно обирати заклад освіти, установу чи організацію для здобуття освіти (інший університет або кафедру, якщо особа має бажання змінити науковий напрямок та навчатися за іншою спеціальністю). А от науковий керівник призначається аспіранту після успішного проходження іспитів та за попередніми результатами співбесіди, і обирати його аспірант не може.

Науковий керівник має відповідати таким критеріям:

• високий рівень кваліфікації у напрямку заданої теми;
• наукові здобутки та успішні опубліковані наукові роботи;
• участь у дослідницьких проєктах не рідше, ніж раз на 2 роки;
• наявність поточного наукового дослідження, яке відповідає темі дисертації аспіранта;
• залучення аспірантів до своїх дослідницьких проєктів (якщо це не перший досвід роботи з аспірантом).

Вступні випробування та конкурсний відбір

За статистикою навчальні заклади приймають не більше 1-5 аспірантів на рік. Тож треба ретельно готуватися до іспитів. Майбутнім аспірантам потрібно буде скласти такі іспити (в усній формі або у вигляді реферату — це залежить від вимог закладу):

• українська мова (для іноземних громадян);
• основна спеціальність;
• англійська (якщо у вас є сертифікат, що підтверджує знання англійської мови на рівні не нижче, ніж B2, можете додати його; в цьому разі ви звільняєтеся від іспиту);
• реферат з презентацією дослідницьких пропозицій та презентацією теми для дослідження (якщо у вас немає списку попередніх опублікованих наукових робіт);
• додаткові іспити та випробування (для тих, хто змінює спеціальність).

Вступні іспити обов’язкові для всіх претендентів на стипендію. Перескладання іспитів можливе тільки через рік (у наступному наборі аспірантів). Якщо випробування пройти не вийшло, то можете подумати про контракт. Але в цьому випадку доведеться шукати джерела для фінансування, бо загальна сума витрат тільки на оплату навчання за 4 роки може складати від 80 тис. до 250 тис. грн в залежності від закладу та кафедри. Оскільки це не єдині витрати, то навчання для багатьох кандидатів може виявитися недоступним.

Щоб не витрачати такі гроші на навчання в аспірантурі, є інша можливість захистити дисертацію — пройти кандидатський мінімум (КМ) та “закріпитися” за кафедрою в якості здобувача, влаштувавшись на роботу в цьому ж виші лаборантом або педагогом. КМ — це іспити для визначення глибини знань претендента та готовності до дослідницької діяльності. Здати кандидатській мінімум можна двічі на рік. Обов’язково здають КМ:

• всі здобувачі кандидатського наукового ступеня;
• претенденти, що мають намір захищати кандидатську дисертацію не за своєю спеціальністю.

Презентація теми та дослідницьких пропозицій

Презентація теми дослідницьких пропозицій або досягнень у сфері обраної спеціалізації проводиться під час співбесіди чи випробувань. Вона необхідна для оцінки можливостей здобувача займатися науковою діяльністю, якщо у здобувача ще не було успішних проіндексованих наукових публікацій або виступів на конференціях.

Тривалість самої презентації має не перевищувати п’яти хвилин. І якщо претендент виходить за ці межі, екзаменаційна комісія має право зупинити його, звичайно, якщо вони не подовжать час через зацікавленість темою.

За цей час потрібно встигнути:

• розповісти про актуальність вибраної тематики та рівень її вивчення науковою спільнотою в Україні та за її межами, впровадження в науці;
• вказати, яку проблему потрібно вирішити та які є можливі шляхи для її розв’язання;
• розповісти, яким шляхом проводитиметься дослідження, що буде об’єктом та предметом дослідження;
• згадати, які вже кроки зроблені для розв’язання проблеми: тут потрібно надати інформацію про наукові праці, дослідження тощо;
• навести гіпотези дослідження та можливі перспективи подальших розробок;
• відповісти на запитання та зауваження членів комісії.

Презентація може бути надана як на електронному, так і на паперовому носії. В останньому випадку слід передбачити кількість примірників для зручності переглядання комісією (таким же чином потім потрібно буде надавати автореферат під час захисту дисертації). А ще краще зробити два варіанти для перегляду, наприклад, якщо раптово виникнуть проблеми з електрикою.

Якщо презентація робиться в електронному вигляді, то використовується програма Microsoft PowerPoint. При цьому бажано вмістити весь обсяг інформації на 8-12 слайдах, або 15 максимум — із розрахунку по 2-3 слайди на хвилину презентації. Важливо під час презентації дотримуватися культури мовлення та наукової етики.

Вище ми розповіли про те, хто такий аспірант і як вступити до аспірантури, які кроки для цього необхідні. Але успішний вступ до аспірантури — це тільки початок. Тож дозволимо собі надати вам ще дві поради для того, щоб ви пройшли цей шлях до кінця.

Які проблеми можна передбачити та усунути під час навчання на аспірантурі

1. Встигнути захистити кандидатську дисертацію. Будьте уважні: за новими правилами можна захистити кандидатську дисертацію лише протягом двох років після закінчення аспірантури. Інакше здобувачу наукового ступеня доведеться навчатися на аспірантурі заново.
2. Обійти непорозуміння з науковим керівником. Занадто високі вимоги та тотальний контроль, або навпаки — неувага, постійна зайнятість керівника, через яку неможливо отримати якісну консультацію, може стати великою проблемою. Але зміна наукового керівника можлива тільки у випадках, якщо він порушує принципи академічної доброчесності і цей факт доведено. На жаль, на практиці, незалежно від результатів розслідування, процес зміни керівника може дуже негативно вплинути на репутацію здобувача та закрити шлях до наукової кар’єри.

Тож зазвичай, якщо науковий керівник виявляється не дуже компетентним, або не допомагає якісно підготувати дисертацію та намагається долучити до неї співавторів, які не мають до неї відношення, аспіранти намагаються залишити ситуацію як є, без розголосу проблеми.

Але з цієї ситуації є хороший вихід — це багато самостійної роботи, виступи на конференціях та власні наукові публікації в авторитетних виданнях. До речі, з цим питання не завадить допомога компетентних спеціалістів за межами виші. Вони допоможуть з такими питання як:

• оцінка якості наукових статей;
• фаховий переклад статей на англійську мову;
• публікація та індексація наукових статей у фахових виданнях.

Нагадуємо, що наявність вже опублікованих статей дуже позитивно впливає на рішення приймальної комісії та усуває необхідність подання презентації на конкурс. З цим питанням ми можемо допомогти прямо зараз.

Тисніть на кнопку, щоб отримати допомогу в цьому питанні, поки є час до вступу!